![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
atytarenkoСправа Оксани Макар викликала небачену реакцію в Україні і за кордоном. Злочин жахливий: троє молодників з Миколаєва отруїли наркотиками і неодноразово згвалтували 18-річну дівчинку, спробували задушити, і спалити її живцем, щоб замести сліди. Жертва вижила, але втратила обидві ступні і руку від вогню, і бореться за своє життя в лікарні Миколаєва на момент підготовки цього звіту. Вона ніколи не втрачала свідомість, наші молитви разом з нею.
Злочин жахливий, але, на жаль, це не все. Один із злочинців є сином екс-державного прокурору Центрального району Миколаєва, а інший - колишнього голови адміністрації району, обидва є активістами Партії Регіонів. Миколаївська поліція виявила всіх трьох протягом декількох годин, але два з них (здогадайтеся, хто), були випущені на термін до судового засідання, без застави. (Пам'ятаєте, як прохання про звільнення Юлії Тимошенко чи Луценка були відкинуті?) Хлопці були знову заарештовані тільки після того, як історія потрапила на перші сторінки газет, а люди почали закликати до суду Лінча. Поліція не допитувала жертву протягом чотирьох днів, і зволікала з відбором проб протягом чотирьох днів, аж поки ці проби стануть недостатніми для суду. Місцеві правоохоронні органи почали рухатись тільки після того, як втрутився міністр внутрішніх справ. Вони, очевидно, вважали, що вони зможуть все приховати і вберегти мажорів від в'язниці.
Те, у чому вони прорахувалися був ступінь гніву в народі. Не так глибоко прорахувались, як Бен Алі в Тунісі в грудні 2010 року, але це ще попереду... 15 березня в Миколаєві люди оголосили протест проти бездіяльності правоохоронних органів. Це був протест, який самоорганизувався через соціальні медіа. Опозиція в Києві змусила Міністерство внутрішніх справ діяти, але місцеві протести були повністю "з низу". І тут от що: Партія Регіонів організували контр-демонстрацію, без значущого порядку денного, просто щоб блокувати демонстрантів. Вони відстоюють своє право гвалтувати і вбивати простих українців.
Все це дуже тривожно у багатьох відношеннях: злочин жахливий, але страшні злочини відбуваються в різних країнах, психічно неврівноважених людей вистачає в будь-якому суспільстві. Але поліція діяла в якості спільника злочинців, і переймалася лише прикриттям для них, і розвалом справи. І самий тривожний аспект, на мій погляд, це контр-мітинг. Жоден з його учасників, не кажучи вже про його організаторів, не мав нормальних людських почуттів сорому, огиди, і співчуття. Це є розпад моралі, і не кажіть нам, що це був поодинокий випадок. Їх були сотні, і все було організовано правлячою партією. Подібне відбувалось в Німеччині часів НСДАП, і те ж саме відбулося при більшовиках лише 90 років тому.
Було б помилкою думати, що звіра з минулого вбито. Не звіра комунізму - цей, здається, дійсно мертвий на даний момент. Звіра безсоромної, безсовісної, агресивної і аморальної посередньости, яка була базою і німецького фашизму, і російський більшовизму. Це звір повернувся в Україну в повному розпалі. Соціальна база для нового нелюдського режиму вже є, і продовжує показувати себе раз за разом. Той факт, що Янукович далеко не Гітлер, і далеко не Сталін, втішає, але не не дуже. Ніхто з більшовицьких лідерів не сприймав серйозно сіренького Кобу (партійна кличка Сталіна), ні Троцький, ні Каменєв, ні Зінов'єв, ні Бухарін чи Риков. Всі вони були розстріляні, а сіренька посередність Коба виріс у найкривавішого диктатора в історії людства.
Злочин жахливий, але, на жаль, це не все. Один із злочинців є сином екс-державного прокурору Центрального району Миколаєва, а інший - колишнього голови адміністрації району, обидва є активістами Партії Регіонів. Миколаївська поліція виявила всіх трьох протягом декількох годин, але два з них (здогадайтеся, хто), були випущені на термін до судового засідання, без застави. (Пам'ятаєте, як прохання про звільнення Юлії Тимошенко чи Луценка були відкинуті?) Хлопці були знову заарештовані тільки після того, як історія потрапила на перші сторінки газет, а люди почали закликати до суду Лінча. Поліція не допитувала жертву протягом чотирьох днів, і зволікала з відбором проб протягом чотирьох днів, аж поки ці проби стануть недостатніми для суду. Місцеві правоохоронні органи почали рухатись тільки після того, як втрутився міністр внутрішніх справ. Вони, очевидно, вважали, що вони зможуть все приховати і вберегти мажорів від в'язниці.
Те, у чому вони прорахувалися був ступінь гніву в народі. Не так глибоко прорахувались, як Бен Алі в Тунісі в грудні 2010 року, але це ще попереду... 15 березня в Миколаєві люди оголосили протест проти бездіяльності правоохоронних органів. Це був протест, який самоорганизувався через соціальні медіа. Опозиція в Києві змусила Міністерство внутрішніх справ діяти, але місцеві протести були повністю "з низу". І тут от що: Партія Регіонів організували контр-демонстрацію, без значущого порядку денного, просто щоб блокувати демонстрантів. Вони відстоюють своє право гвалтувати і вбивати простих українців.
Все це дуже тривожно у багатьох відношеннях: злочин жахливий, але страшні злочини відбуваються в різних країнах, психічно неврівноважених людей вистачає в будь-якому суспільстві. Але поліція діяла в якості спільника злочинців, і переймалася лише прикриттям для них, і розвалом справи. І самий тривожний аспект, на мій погляд, це контр-мітинг. Жоден з його учасників, не кажучи вже про його організаторів, не мав нормальних людських почуттів сорому, огиди, і співчуття. Це є розпад моралі, і не кажіть нам, що це був поодинокий випадок. Їх були сотні, і все було організовано правлячою партією. Подібне відбувалось в Німеччині часів НСДАП, і те ж саме відбулося при більшовиках лише 90 років тому.
Було б помилкою думати, що звіра з минулого вбито. Не звіра комунізму - цей, здається, дійсно мертвий на даний момент. Звіра безсоромної, безсовісної, агресивної і аморальної посередньости, яка була базою і німецького фашизму, і російський більшовизму. Це звір повернувся в Україну в повному розпалі. Соціальна база для нового нелюдського режиму вже є, і продовжує показувати себе раз за разом. Той факт, що Янукович далеко не Гітлер, і далеко не Сталін, втішає, але не не дуже. Ніхто з більшовицьких лідерів не сприймав серйозно сіренького Кобу (партійна кличка Сталіна), ні Троцький, ні Каменєв, ні Зінов'єв, ні Бухарін чи Риков. Всі вони були розстріляні, а сіренька посередність Коба виріс у найкривавішого диктатора в історії людства.
