Нотатки на полях подій
Jan. 21st, 2015 10:31 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
atytarenkoЯ дуже зайнятий. і писати регулярно змоги не маю. Тому дуже коротко.
По-перше, кого як, а мене слова "старший брат" відносно до народу Росії відверто дратують. З усіх точок зору російський народ українському аж ніяк не "старший брат". Здоровенний, агресивний і нахабний племінник у сусідній квартирі в кращому випадку. І, доречі, ніколи старшого брату у українців не було, а була фігура радянської пропаганди про Російську Федкрацію як "першу серед рівних". Це треба дуже чітко усвідомити.
По-друге, це розуміння дозволяє відповісти на інше питання, що обговорювалось минулого тижня. А саме, як ми житимемо далі? Як на мене, тут все просто. Насправді головна проблема не в агресії Путіна. В історії будь-якого народу можна знайти божевільного диктатора. Проблема в тому, що росіяни в домінуючій більшості повірили пропаганді цього божевільного диктатора про Україну, і його підтримали. Тобто племінник за стінкою не тільки нахабний, а і психічно нестабільний. Значить пропаганда чергового (а їх ще буде) диктатора може з тим народом зробити все, що завгодно. Це дана нам реальність: здоровенний психічно нестабільний сусід. Тому шукати вічного миру, дружби, тощо не тільки не варто, а і смертельно небезпечно. Вже був досвід кількох минулих років, коли українці ставились до росіян значно краще, ніж росіяни до українців. Цю помилку не можна повторити. Так, ми сусіди; так, у багатьох родичі в Росії; так, є економічні зв'язки, хоча і не такі тісні як це подається. Це також реальність. Можна і треба торгувати, їздити в гості, тощо. Але кордон треба встановити як годиться, і оборону треба зміцнювати до рівня, коли на Україну нападати і думати забудуть. У нас для цього є все. Просто треба це зробити. Ядерна зброя питання не вирішує, а от вихід з угоди про ракети малої і середньої далності треба готувати.
По-третє, не треба від росіян чекати якоїсь логіки, і не варто з ними сперечатись. Вони глибоко переконані, що всі народи колишнього СРСР нижче них. Отже, як до істот нижчого порядку по відношенню до українців, білорусів, естонців, грузин, вірмен чи, скажімо, казахів вони вважають цілком припустимим чинити таке, що вони ніколи не дозволять собі по відношенню до німців, англійців, французів, американців чи навіть фінів. Це дана нам реальність. Підстав для цього немає ніяких, але так їм пояснила все та ж сама радянська пропаганда. І вони в це повірили і будуть вірити, що не роби. Звичайно, не всі, але величезна більшість. Ця більшість вигадуватиме нові і нові підстави себе вважати юберменшами. Тут вам і "скрєпи", і все інше. Сперечатись нема сенсу, як нема сенсу доводити божевільному, що його марення беззмістовне. З цього, доречі, прямо випливає поведінка Росії як у справі Надії Савченко, і у справі вбивства в Гюмрі. Заяви Лаврова мають те ж саме підгрунтя. Просто Росія вважає, що по відношенню до українців чи вірмен "можна" те, що не можна по відношенню до "рівних". Аж доки українські збройні сили не вчинять з Росією, як колись Пілсудський чи Манергейм, це буде продовжуватись. Знов таки, це цілком реално, ми можемо. Нажаль, іншого виходу у нас нема.
По-перше, кого як, а мене слова "старший брат" відносно до народу Росії відверто дратують. З усіх точок зору російський народ українському аж ніяк не "старший брат". Здоровенний, агресивний і нахабний племінник у сусідній квартирі в кращому випадку. І, доречі, ніколи старшого брату у українців не було, а була фігура радянської пропаганди про Російську Федкрацію як "першу серед рівних". Це треба дуже чітко усвідомити.
По-друге, це розуміння дозволяє відповісти на інше питання, що обговорювалось минулого тижня. А саме, як ми житимемо далі? Як на мене, тут все просто. Насправді головна проблема не в агресії Путіна. В історії будь-якого народу можна знайти божевільного диктатора. Проблема в тому, що росіяни в домінуючій більшості повірили пропаганді цього божевільного диктатора про Україну, і його підтримали. Тобто племінник за стінкою не тільки нахабний, а і психічно нестабільний. Значить пропаганда чергового (а їх ще буде) диктатора може з тим народом зробити все, що завгодно. Це дана нам реальність: здоровенний психічно нестабільний сусід. Тому шукати вічного миру, дружби, тощо не тільки не варто, а і смертельно небезпечно. Вже був досвід кількох минулих років, коли українці ставились до росіян значно краще, ніж росіяни до українців. Цю помилку не можна повторити. Так, ми сусіди; так, у багатьох родичі в Росії; так, є економічні зв'язки, хоча і не такі тісні як це подається. Це також реальність. Можна і треба торгувати, їздити в гості, тощо. Але кордон треба встановити як годиться, і оборону треба зміцнювати до рівня, коли на Україну нападати і думати забудуть. У нас для цього є все. Просто треба це зробити. Ядерна зброя питання не вирішує, а от вихід з угоди про ракети малої і середньої далності треба готувати.
По-третє, не треба від росіян чекати якоїсь логіки, і не варто з ними сперечатись. Вони глибоко переконані, що всі народи колишнього СРСР нижче них. Отже, як до істот нижчого порядку по відношенню до українців, білорусів, естонців, грузин, вірмен чи, скажімо, казахів вони вважають цілком припустимим чинити таке, що вони ніколи не дозволять собі по відношенню до німців, англійців, французів, американців чи навіть фінів. Це дана нам реальність. Підстав для цього немає ніяких, але так їм пояснила все та ж сама радянська пропаганда. І вони в це повірили і будуть вірити, що не роби. Звичайно, не всі, але величезна більшість. Ця більшість вигадуватиме нові і нові підстави себе вважати юберменшами. Тут вам і "скрєпи", і все інше. Сперечатись нема сенсу, як нема сенсу доводити божевільному, що його марення беззмістовне. З цього, доречі, прямо випливає поведінка Росії як у справі Надії Савченко, і у справі вбивства в Гюмрі. Заяви Лаврова мають те ж саме підгрунтя. Просто Росія вважає, що по відношенню до українців чи вірмен "можна" те, що не можна по відношенню до "рівних". Аж доки українські збройні сили не вчинять з Росією, як колись Пілсудський чи Манергейм, це буде продовжуватись. Знов таки, це цілком реално, ми можемо. Нажаль, іншого виходу у нас нема.
no subject
Date: 2015-01-21 04:57 pm (UTC)І вже не витравиш з пам'яті ото монументально совіцьке "нам завжди у битвах за волю народу був другом і братом російський народ."
Задля справедливості я б зазначив, що багато західноукраИнських діячів відкрито чи завуальовано, але теж підтримували таку думку про росіян, піддаючись гріху слов'янофілії/ панславізму. Особливо серед комуністично спрямованих людей це було популярно, а перед першою світовою майже всі в тому замазались, мода така була. Але війна з червоними 1918-19 років всіх від того вилікувала і наступне покоління вже метнулося в іншу крайність, та й добре.
no subject
Date: 2015-01-31 10:28 am (UTC)